Таїланд 2017
Початок подорожі тут
Це перша країна з далекої Азії, в яку ми повернулися вдруге. перший Таїланд вже був понад чотири роки тому, саме з нього і почалися наші самостійні поїздки. Тоді це була материкова частина. Зараз же наша мета один з найкрасивіших островів - До Липі. Це Даша його внесла в наш маршрут. У путівниках він фігурує як Тайські Мальдіви. Так як ми вже відвідували справжні мальдівські Мальдіви, зараз подивимося, що є спільного ...
Наш паром вже більше години був в дорозі, тепла зимова куртка, що лежала на наших рюкзачках надавала нам суворості в цих жарких країнах. Зазвичай в такі поїздки ми одягаємося в літні речі ще в Києві, але тут було виключення. Так як перша країна в цьому маршруті була 13-ти годинним Стамбулом, то теплі речі довелося брати з собою. На щастя по шафах в Києві зібрали повний теплий комплект, який пора було викинути. Але тепла куртка була хороша. Таким чином прибиральники аеропорту Куала-Лумпур виявлять в смітнику джинси жіночі, чоловічі та навіть жіночу осінню куртку) А зараз у нас літо, самий розпал. Пором скинув швидкість і зупинився на максимальній відстані від мілини. Нас всіх пересадили в човник, яка теж побоялася підпливти до самого берега. Знайомство з острів почалося з стрибка з речами в теплу воду. Було десь по коліно. Мені це все нагадувало сюжет "Останнього героя". Спочатку ми думали, що з погодою нам в цей день не пощастило. Було сонце, але в густій імлі. Для блакитної води потрібно синє небо інакше вода може стати зовсім звичайною. Але навіть в такій погоді виявився великий плюс, була унікальна можливість поплавати на каяках не згорить при цьому в мотлох. Паспорти у нас забрали ще в Малайзіском порту. Зараз же потрібно отримати їх назад і поставити штамп в'їзду. Все було дуже хвилююче. Хотілося якомога швидше почати дослідження острова. З візового будиночка вийшов серйозний офіцер, подивився на фотографію першого паспорта, потім уважно вивчив сотню припливли туристів. Голосно назвав ім'я і прізвище першого щасливця. До офіцеру підійшла схвильована Маланка. Хлопець їй строго потиснув руку, вручив паспорт і різким жестом показав себе через плече, зберігаючи холоднокровне обличчя. Ще більш схвильована дівчина пішла отримувати штамп в'їзду. Офіцер продовжував по-військовому вітати першу партію туристів, перебиваніе на острові яких було менше дня. Коли перша пачка паспортів закінчилася, офіцер склав два пальці в формі вилки, і почав йти вздовж туристів, що залишилися і говорив "Two minutes!" При цьому зображуючи ніби тикає виделкою кожного в груди. Це було свого роду посвячення прибули на острів. Така зустріч перевела настрій на потрібний лад. Наші паспорта потрапили в другу партію. Тим часом під'їхав таксист від нашого готелю і всівся в затінку під пальмой.После штампа ще треба було заплатити за відвідування острова, але долари ми міняти не планували, з цього домовилися, що пізніше заплатимо. Тайці живуть за принципом "савайді", це так, щоб ніхто не напружувався, все виходило і було в радість. Хлопець без коливань нас пропустив, і ми йому заплатили по обіді. Таксі острова це мотомашінкі тук туки.
Таксист привіз нас в наш екзотичний готель. З цієї хвилини почалася наша райська сторінка цієї поїздки. Наш готельчик складався з окремих бунгало серед джунглів, розташованих над морем. На ресепшені нам видали прохолодні вологі полотенечко і квітковий сік. Холодний рушник до обличчя, це дійсно те, що потрібно було.
"Ваш номер з видом на море буде готовий пізніше, переодягайтеся, залишайте всі речі на ресепшені, ми самі їх занесемо в ваш номер. До ваших послуг таксі по острову, маски з трубками, щоб дивитися рибок з коралами а також прозорі каяки, і все це абсолютно безкоштовно. Вниз по сходах вихід до одного з головних пляжів ". Ці слова, немов мед на вуха. Безкоштовне таксі? Маски? Круууто! А види які!
Так, терміново фотоапарат в руки і вперед на пляж. Наш пляж називався Сансет. Вода при такому освітленні була прозоро смарагдова. Серію фотографій ми зробили, але було ясно, що коли буде небо синім, то все доведеться перефотографувати. Такс, з чого б почати. Мабуть з каяка. Якраз повернулися чергові туристи і несли весла на ресепшен. Каяк був з прозорого пластика. Пливучи в ньому, можна було розглядати підводний світ. На пляжі заходу, під і над водою були здоровенні кам'яні брили.
На брилах десятками грілися краби різних розмірів. Підпливаючи до каменя, краби починали розбігатися. На тлі пальмових берегів і смарагдової води це виглядало дуже заворожуюче. Погляд неможливо було відірвати. Особливо в тих місцях де пляжів не було і від води починалися відразу джунглі. Часом ми робили зупинки на незаселених мікро пляжах. На одному була навіть печера. Хотілося нескінченно плисти, але сили так не думали. Зворотна дорога була ще й трохи проти течії. Іншим туристам пощастило менше і їм дісталися дуже дивної форми весла. Побачивши, що ми тримаємо зворотний курс, вони домовилися з нами помінятися в готелі. В нашій човні були зручні надувні подушечки, мабуть для комфорту спини. Іноді в човник по веслам стікало трохи води. Я ще тоді подумав: "щось води забагато" ....
Це був теплий лютневий день. Туристи невідомого нам готелю на приватному пляжі ліниво засмагали, читали книги і наспівувати напої, на тлі райського моря. В наступний момент буквально кожен так само ліниво спостерігав за пливе в бік берега Дашею, з веслами в руках. За Дашею на берег виліз я, витягаючи з води втоплений каяк ... Ми з видом "ми так і хотіли" насилу вилили воду з човна. Сіли, пропливли три метри і знову потонули. Тут вже фейспалм не вистачало, щоб закрити своє обличчя від безглуздої ситуації. З другого дубля ми відпливли успішно.
Спочатку, коли я звернув увагу на те, що ріс рівень води в човні, я зрозумів, що якийсь маневр ми робили неправильно. Коли я з'ясував, що це був за маневр, було пізно. Я без роздумів стрибнув з човна, намагаючись усвідомити масштаб прийдешньої катастрофи. Даша сиділа попереду і не бачила всієї картини ззаду, а ззаду-то і кінця човна не було. Останнім шансом втримати човен на плаву було вистрибнути Даші. Я як справжній капітан закричав "Терміново стрибай!" Даша оперативно виконала капітанський наказ, але судно вже було не врятувати. Даша швидко вчепилася в весла, з тонучого судна спливли надувні прив'язані подушки. Тепер зрозуміло для якої мети вони були. Я зміг за собою до берега дотягнути зазнав катастрофи крейсер. Чому ми вдруге потонули прямо на старті залишається загадкою, мабуть сильно різко відштовхнулися від берега. Допливши до рідного готелю ми з гордим обличчям вручили весла тим хлопцям, з якими ми домовилися. Ця подорож була даний екзотичне сафарі з пригодами. Нам дуже і дуже сподобалося. Далі ми вирушили на таксі дивитися другий пляж і центральну вулицю Волкінг стріт. На другому пляжі водичка була трохи бірюзова, але з причини відсутності ясного неба, було видно, що потенціал розкритий не на повну. Хоча чесно, і так було дуже красиво. На До Липі панує неспішна атмосфера. Все себе повинні вести ліниво і нікуди не поспішати.
Першою змогла Даша зловити цю хвилю. Мені ж після малазійського темпу все хотілося кудись терміново встигнути. Хоча по суті, куди ж поспішати-то на цьому затишному острові. Я Даші почав пояснювати своє бачення, що потрібно обов'язково зробити і куди сходити. Під час своїх тлумачень я сів в сапфірову водичку і сказав: "А знаєш, дійсно, забий" тут же все тіло крім теплої води просочили хвилі неробства і повністю розвантаженого настрою.
Адже дійсно, все що нам потрібно зробити на цьому острові, за поточні два дні можна повторити 1000 разів і ще навіть залишиться час) Ми в Таїланді. Я звик швидко ходити, але не на цьому острові. Тут ноги навіть не намагалися прискорити крок. Це дійсно такий куточок землі, суєта якому не йде. Незважаючи на те, що Малайзія була всього в годині від нас, тут було все взагалі по-іншому. Таїланд від Малайзії дуже відрізняється у всьому. Хоча є загальні моменти, наприклад Таїланд такий же класний. Посмішки тайців ширші і радісні, посмішки малайців більш щирі.
Даша сиділа на березі, я мокнул в теплій водичці ми міркували про щось приємне. Було дуже легко і безтурботно. Сонце поступово почало рухатися до горизонту, проступаючи крізь синяву. Водичка почала грати ще більш яскравими квітами. Ми зараз сиділи на пляжі Санрайз, для традиційної зустрічі заходів потрібно було перейти на пляж Сансет, що знаходиться на протилежному боці острова.
Хоч острівець відносно невеликий, але кожна самостійна спроба перетнути його поперек закінчувалася епічності блуканнями.
В принципі по райського острова і поблукати можна, але головне з палючим сонцем не зіткнутися. Хвилин за 40 ми таки добралися до свого шале. Скинувши речі і переодягнувшись в вечірній одяг (Те ж саме, що і денна, але суха) ми спустилися на пляж.
На пляжі вже зібрався практично весь острів, навіть собаки прийшли. Всі чекали то, в четь чого названий пляж Сансет. Навколо ресторанчиків лежали безкоштовні підстилки, щоб було зручніше насолоджуватися красою заходу.
Хтось налаштовував професійну серійну зйомку, хтось запустив дрона, який підозріло далеко відлетів і зник за краєм острова. Спочатку було красиво, але коли тайське сонце зайшло за обрій, стало ще рази в 3 красивіше. Весь червоний колір, що висвітлював берег став проектуватися на хмари. Це був настільки зачаровує і екзотичний захід, що в моєму рейтингу, він увійшов в Троки кращих - захід в дитинстві у бабусі і захід з Цукрового Голови в Ріо.
Можна було робити сотні фотографій і всі вони виходили ультракрасівимі. Коли червоне освітлення початок сходити з хмар, починали підсвічуватися більш далекі шари неба. Хвилин 15 - 20 і все, сеанс колективної магії на сьогодні закінчено. Черговий райський день перейшов до етапу нічних гулянь. "Таксі! На Волкінг стріт ласка! ". Вжик, і ми на самій жвавій частині острова, на центральній вулиці. З чого ж почати? Спочатку знайдемо повкуснее тайський ресторанчик. Тайська їжа схожа на Малайську, але тим не менше в ній теж є щось особливе. У нас був незвичайний десерт - морозиво з кокоса в кокосі. На смак воно більше солене, ніж солодке, але при цьому смачне. Я б сказав, що воно на початку солоне, а потім начебто і солодке. Загалом все складно) Після вечері прогулянка по нічній набережній. Шкода в темряві вода не світиться бірюзовим світлом. Люблю я острова за те, що навіть вночі вони по-своєму гарні. Коли всі ресторани вздовж набережної запалюють свої вогні, а туристи безцільно бродять один одному на зустріч. У нас є вже чотирирічна тайська традиція - на території Таїланду жодного дня без масажу! Масажних салонів на острові, напевно, більше ніж магазинів і готелів разом узятих. Ціни скрізь фіксовані, просто вибираєш салон, що душі ближче. За поточним курсом годинний масаж усього тіла обходиться близько 12 $. Ціни не сильно відрізняються від Київських, але тим не менше це справжній тайський) Перший день на острові був ідеальний.
Наше Шале нас приємно прийняло кондиціонованим повітрям.
Якщо перший день був ідеальним, то блаженства другого взагалі немає опису. Густі щільні штори навіть вранці утримували темряву. Будильник заявив, що час! "Відкривай штори!" Сказала, Даша, затамувавши подих в очікуванні того, яка буде погода. Відкриваю штори, ідеально синє небо з парою хмарок, яскраве сонце, яскраво блакитне смугасте від коралів море! Правда, штори довелося різко закрити, адже очі так різко не зможуть адаптуватися. Ми вийшли на балкончик - спів екзотичних птахів, звуки комах. Вражаючий вид, такий яким зображують на буклетах готелів, де взагалі такого моря немає) На другому ярусі нас вже чекає включений сніданок і свіжий сік з лічі. Сік був не тільки смачним, але ще і холодним. На смак він має яскраво виражений квітково-пряний відтінок. Зазвичай в таких красивих місцях треба вставати по раніше, снідати і швидше бігти на блакитні береги. Але не на Ко Липі в лютому. Тут багато встають раніше, як і ми.
Але всього лише для того, щоб розмірено снідати і вбирати атмосферу безтурботного життя. Вся фішка в ранковому відпливу. Море настільки дрібне, що на Сансет взагалі немає сенсу купатися. Приплив наповнить знову берега годині о 11:00. З цього для прокинулися о 08:00 можна абсолютно не поспішаючи проходити ранкові процедури. Це взагалі наш найкрасивіший вид з готелю за все-все поїздки.
Та й снідати з такими видами подвійно смачніше. "Таксі, на Санрайз бич будь ласка!", "Знову вітаю вас!" Сказав нам вже знайомий таксист. Вода вчора до вечора здавалася красивою. А сьогодні при синьому небі я зрозумів чому це місце називають тайськими Мальдивами. Так тут практично так само красиво як на Мальдівах. Але різниця насправді є, там своя родзинка в красі, тут своя. З підводного світу, Мальдіви однозначно виграють, а от за кількістю доступних за ціною активностей і цікавинок До Липі переможець! Краси над водою дуже схожі. Найкрасивіша частина пляжу була навпроти готелю Adaman, або якось так. Так як всі пляжі вважаються загальні, то і плавати можна де красивіше. Багато гралися на косі, що перебувала метрах в 70 від берега. Пісочку на поверхні не було видно, вода була по коліно. Коса була красивою бірюзовою смугою.
Заради фотографій на такий дальній косі довелося зробити справжній подвиг. Це був, напевно, 15-ти хвилинний похід з фотоапаратом в руках. Глибина доходила до того, що доводилося навіть плисти. Як добре, що я вже практикував подібні речі. Як давно я хотів повернутися на таке море! Ось воно, здійснення трирічної мрії.
Сама водичка настільки тепла, що ні відчувався дискомфорт навіть в момент входження в воду. Навіть наш фотоапарат не міг передати ту красу води, що бачило око. На фотографіях воно красиво вийшло, але повірте в реалі адамантового море ще красивіше. Щоб самому поплавати, довелося ще раз повторити подвиг з добиранням до берега. Треба було б взяти в готелі безкоштовну маску. Але не зметикували. Благо, що за 40 батт (1,14 $) можна в будь-якому готелі на день орендувати. Рибок дійсно багато, коралів теж. Але в Єгипті і Мальдівах ще більше! Хоча тут такий колір води, що все одно дуже радісно. Я з рибками провів більше години, не вилазячи на поверхню. Вирішив залучити і засмагати Дашу до цієї справи. Коралова лінія була з боку коси. Коли ми в черговий раз почали добирання до коси прилив вже настільки був сильним, що піднялося сильна течія. У якийсь момент добирання до корала стало ясно, що у нас останній шанс без допомоги рятувальників доплисти назад до берега. Двадцятихвилинна зусиллями ми ледве вибралися на берег, з уже глибоководного моря. Що хочу сказати, за приливами і відливами тут потрібно уважно стежити. Але з іншого боку це було відмінне пригода і активують.
Ще на острові, також як і на материку популярний стрідфуд. Сосісочкі на паличці тут завжди можна перехопити.
Причому продавці з візками з'являються саме в той момент коли ти дико голодний.
Всі мої спроби врятувати шкіру засобами від згоряння були марні. Так би я згорів звичайно в багато разів сильніше, але до вечора я був уже весь червоний.
Найдорожче на острові це кошти від згоряння, на другому місці - від опіків. Але іноді трапляються стенди з тестерами, щоб ти міг зрозуміти, наскільки воно тобі підходить. Такий тестер був якраз. Поруч був ще тестер охолоджуючого гелю. Але на мою його просто переплутали з гірчицею, шкіру настільки почало пекти, що довелося змити обидва тестера.
екзотичне різотто
Кожен захід на острові унікальний, і ніколи не повторюється. Сьогодні небо було ясним і проекція вийшла не настільки крута.
В результаті при хмарності маємо два виділених плюса: Супер-захід і можливість поплавати на каяку. Ми дуже хотіли вдруге, але на відкритому сонці у спеку - це не сильно реально зробити. Вважаю, що на наші два дні погода випала просто ідеально.
"Таксі, на Волкінг стріт ласка", хлопець посміхнувся і відвіз нас. Однак на Волкінг стріт ми зрозуміли, що не розрахували по грошах, щоб завтра поплисти. Довелося брати таксиста на вулиці, щоб зганяти в готель, взяти ще для розміну. "Таксі, на Волкінг стріт ласка!" Дівчина на ресепшені загадково дивилася на мене, так як бачила, як я поїхав 15 хвилин назад. Таксист, побачивши мене, знову виходить з готелю, не міг приховати своє здивування. Два рази поспіль він ще нікого не відвозив за 15 хвилин. Причому таксист з вулиці, що віз мене в готель, явно піклувався про безпеку менше, або просто у мотоцикла відмовив гальмо. Готельний же таксист віз так, щоб напевно все залишилися цілими. У підсумку, готельний таксист, напевно, не встиг присісти в готелі, коли я з'явився знову, бажаючий їхати на Волкінг стріт.
Вечірнім розваги Було відвідування рибного ресторану. Вхід коштує по 450 батт (13 $). На вході береш кошик и йдеш до рибного стенду. Всю рибу, що ти покладеш в кошик, будут приносити тобі за столик у міру готовності. А поки ти чекаєш Приготування, ласуєш салатами та іншімі Страви з морепродуктів. Наприклад, філе свіжої червоної риби було в самий раз. Перших рибок почали підносити нам вже хвилин через 7. Тривалість трапези не більше півтори години. Офіціанти ресторану ще наполягають, щоб ти підходив і додатково набирав замовлення в кошик, щоб напевно ознайомиться з усім асортиментом ресторану. Того вечора ми з'їли стільки риби, скільки не їли за всю подорож по Португалії. Ми навіть півтора години не просиділи до того, як наїлися до упору. Причому упор був таким, що навіть після годинного гуляння по набережній ми не ризикнули йти на масаж усього тіла. Обмежилися масажем ніг. На острові Ко Липі є секретний міст.
Пам'ятка для просунутих туристів. Ми, чесно кажучи, не ставили за мету знайти його, але тим не менш в один момент я його помітив, і ми змогли знайти таємний вхід серед каменів. На Ко липі було настільки добре і круто, що я був готовий пожертвувати наступною частиною маршруту на користь Таїланду. Тим більше завтрашній день у нас був дуже невизначений, треба буде дістатися до острова Пінанг, через острів Лангкаві. Інформацію з точним розкладом в інтернеті знайти не вдалося. Можливо за один день такий трюк взагалі неможливий. У нас навіть готель на завтрашній день ніде не заброньовано. Або ж залишатися на Ко липі і продовжувати радіти життю далі.
Але за великим рахунком за два дні ми всі відвідали і зробили, що треба було. Згорілі плечі теж голосували за те, що треба рухатися далі. Це було рішення століття, зчепивши зуби ми купили квитки на завтрашній паром до Лангкаві на самий ранок, в надії виконати успішну пересадку. Черговий розкішний сніданок в розкішному готелі, і ми покинули цей райський куточок.
Це було як останній герой, тільки навпаки. Треба було з речами в руках зайти по коліно введення, а потім взлезть на човен.
продовження розповіді
Безкоштовне таксі?Маски?
З чого ж почати?