Робота над помилками (правильні відповіді) - Вусаті записки | Moustached Notes | Notas bigotudas - LiveJournal

1. наголос в іспанських прізвищах
2. Re: наголос в іспанських прізвищах

Схоже, що бажають висловитися на тему правопису деяких іспанських прізвищ більше немає.
Під катом - правильні відповіді.

1) Антоні Гауді - Antoni Plàcid Guillem Gaudí i Cornet . Наводжу тут каталонську версію імені (оскільки він каталонець). Так само як в іспанських, так і в каталонських іменах і прізвищах голосна, несуча графічне наголос, завжди буде ударної. Найперші перекладачі з іспанської на російську, яким випала честь перекладати тексти про нього, мабуть, цього не знали, а якщо і знали - нам про це не сказали. Особисто я, коли почув правильну вимову його прізвища, випав в осад: це вимова у мене в голові не вкладалося, і ще тоді в мене виникла ідея влаштувати таку ось роботу над помилками, тим більше, що і з іншими іспанськими іменами не все в порядку . До речі, курйоз: минулого літа ми були в Ульяновську, і довелося нам подивитися запис передачі "За сімома печатками". Передача була присвячена Федеріко Гарсія Лорка (Federico García Lorca), і її автори незрозуміло чому знайшли якусь таємничу зв'язок поетичного твочества андалусійцев Лорки з архітектурним творчістю каталонця Гауді, які навіть і знайомі щось не були. Ну так от - дружина моя, почувши від провідного слова "Антоніо Гауді", м'яко кажучи, здивувалася. Я на той час уже знав, як він вимовляється правильно, і теж, м'яко кажучи, здивувався - на кшталт передача солідна, і нате ось, отримаєте. Дзвонити на передачу ми не стали, але замітку собі зробили;) Кстаааті, ось що згадав: неймовірна кількість співвітчизників неправильно вимовляє назву одного з творінь Гауді, а саме - Парк Гуель. Як його тільки не схиляють: і Гюель, і Гель. На каталонською пишеться Güell, а в іспанському і каталонською мовами "ü" означає, що вона вимовляється після "g" (якщо двокрапки над нею немає, то не вимовляється: guerra (війна) - "гера"). Зверніть увагу і на подвійне "л" - "ll", Воно в іспанському і каталонською вимовлятися як "ль", в іспанському навіть як "й". До чого я веду? А до того, що назви каталонських міст Calella, Lloret de mar не вимовляв "Калелла", "Ллорет де мар", як це часто можна читати і чути. Втім, не будемо відволікатися;)
2) Еміліо Ван ден Віларрубі - Emilio Pujol Vilarrubi . Тут з наголосами все в порядку, але є невелика заковика з шиплячої. Справа в тому, що буква "J" по-іспанськи називається "хота" і звучить як "х", а по-каталански вона називається "жота" і звучить як "ж". В іспанському і звуку-то такого немає, і тому вони, наприклад, називають каталонський місто Жирона Херон (кат. Girona, ісп. Gerona). Повернемося до нашого гітаристу. У роки правління Франко (тобто, коли у нас в повному розпалі шумів радянський лад) каталанська мова був заборонений. На ньому заборонялося навіть розмовляти, і за одне це могли як мінімум загребти до в'язниці, а там і до стінки недалеко. Народ, звичайно, розмовляв, але тим не менше цілком логічно, що до нас ім'я цього музиканта дійшло в "іспанізіровал" вигляді. Коли я приїхав до Іспанії, президентом Каталонії був Джорді Ван ден (Jordi Pujol), і в один прекрасний день до мене дійшло, що нагадує мені його прізвище.
2,5) Коль мова зайшла про музикантів, не можу пройти повз Франсіско Тарреги ( Francisco Tárrega y Eixea ), Про якого я все життя думав, що він Тарреги. Бути може, і деякі з вас точно так же помилялися. Загалом, ось - поправте в ваших записниках.
3) Кармен, Хосе - Carmen, José. Проспер Меріме, звичайно, був французом, Жорж Бізе, який написав оперу за однойменною новелою Меріме, теж. Зрозуміло, що в російській мові закріпилася саме французька версія - з наголосом на останньому складі в Кармен і через "з" в Хозе (у французькій мові "s" між двома голосними читається як "з"). Проте, по-іспанськи правильно буде так, як я вже написав: в Кармен наголос на передостанній склад, а Хосе через "з". Є тільки одна деталь: ім'я "Хосе" може нести наголос як на останньому, так і на передостанньому складі. Мабуть, і справді простонародний варіант, як прокоментувала в попередньому пості lain_the_wired . Коли я почув тут, як правильно вимовляється ім'я "Кармен", з тиждень не міг так його вимовляти - настільки сильно в'їлася французька версія. Але ось уже давно звик до правильної вимови, і тепер назву опери ріже мені слух :)
4) І наостанок я залишив Долорес Ібаррурі Гомес - Dolores Ibárruri Gómez . Саме через неї запалився я і кинувся працювати над помилками. Буквально три дні тому я ще безтурботно думав, що наголос в її прізвища падає на "у", тобто класично - на передостанній склад (як видно в статті на Вікіпедії, це - традиційне для Росії наголос, що теж має своє пояснення: вона довгий час жила в СРСР, і мабуть, дозволила називати себе спотворено, щоб не бентежити уми радянських камрадів). І ось на тобі! І вона по-іспанськи пишеться і вимовляється не так! Так що поспішаю донести до вас цю "новину". Мусольте її баскська фаміліё на мовах, поки не звикнете. І я теж буду. Поки не звикну. До речі, в дитинстві я думав, що ім'я вимовляється "Долорес", проте пізніше дізнався, як правильно.
Доповнення намбер раз, кому цікаво: коротка іспанська фонетика (щодо голосних).
а) Якщо слово закінчується на голосну або на "n", "s" - наголос падає на передостанній склад (Dolores, cantan (3 особа, мн. число від "співати").
б) Якщо слово закінчується на одну з решти приголосних, наголос падає на останній склад (Madrid, caracol, aprendiz).
в) Як я вже сказав вище, якщо над голосною стоїть акцент, значить, вона ударна. Графічні акценти застосовуються, коли наголос має стояти в місці, не підпадає під два попередніх правила (міста Cádiz (Кадіс, а не Кадіс!), Málaga, місто і країна Panamá).
г) У разі дифтонгів питання трохи ускладнюється, але якщо пам'ятати, що дифтонг вважається за один склад, то не так все і страшно. Головне - правильно поставити наголос над однією з голосних дифтонги. Зазвичай все ловиться цілком інтуїтивно, але є і нелогічні незвичні для російського вуха випадки (місто Ceuta - Сеута, а не Сеута, gaucho (латиноамериканський ковбой) - гаучо, cuando ( "коли") - Куанда). Правило тут просте: літери "u" і "i" в дифтонги слабкі.
д) Якщо над однією зі слабких голосних дифтонги варто акцент, то це вже не дифтонг, а два склади. (María, García - до речі, пам'ятаєте у Гребенщикова: "Граф Гарсія - відомий хуліган"? Повбивав би ... :) Звідки він таке викопав?).
е) Але зверніть увагу: Cáucaso (Кавказ) - тут три, а не чотири складу; наголос падає на сильну голосну, тому дифтонг не розбивати.
е) Голосна "e" не утворює дифтонгів (oeste - захід, читається "Оесте").
Доповнення намбер два: блін, поки писав найперше, забув, що хотів сказати у другому :(
Ну раз так, тоді на цей раз закруглений, але серія триватиме. І непогано було б влаштувати щось схоже для іспанців, а то ви собі навіть не уявляєте, як вони вимовляють деякі наші прізвища: Курнікова, Гоголя, Каспаров і так далі;) Власне, ваш покірний слуга в міру сил займається освітою іспанського народу, не знаю ось, чи вийде з цього толк :)
UPD: Поки відповідав на коменти, згадав, чого хотів написати в доповненні намбер два. Хотів розповісти про фаміліеобразованіі у іспанців (і каталонців теж). Це саме фаміліеобразованіе радикальним чином відрізняється від європейських "стандартів". Прізвище середньостатистичного іспанця подвійна і складається з першої прізвища батька і першої прізвища матері. Коли іспанка виходить заміж, вона не змінює прізвище. А ось коли в родині народжуються діти, у спадок все одно перейде чоловіча лінія, так як перша прізвище батька буде першою і у всіх дітей. Часто при повсякденному спілкуванні друге прізвище опускають, і вона використовується лише в офіційних документах і щоб уникнути неясностей. Однак цікаво, що багато знаменитостей знайомі нам саме по другій - материнської - прізвища. Наприклад, Федеріко Гарсія Лорка і Габріель Гарсія Маркес. Якщо хочемо назвати їх тільки на прізвище, ми вживаємо як раз другу (мабуть, в цих випадках це відбувається тому, що перша прізвище надто поширена).

просто все прочитали і за-ду-ма-лись. :)
насправді дуже цікаво і пізнавально. Маю на увазі ваші коментарі з питання. Можна копати й копати. Цікаво.

Ага, не те слово. Можна так заритися, що потім ніякої сходи не вистачить вилізти :)

А мені десь траплялося, що у вищезазначеній опері ім'я героя і зовсім вимовляється через Ж :) Якраз тому, що автори - французи.
ЗИ: Ось адже, так і довелося назва літери J два рази читати. У перший раз прочитав неправильно і не повірив.

У сенсі - Жозе? Дуже може бути, тоді русифікація в вигляді Хозе ще страньше виглядає :) До речі, каталонський варіант цього імені - Josep (Джузепе). Порівняй з італійським Джузеппе і російським (або, скажімо, грузинським) Йосип - це все один і той же персонаж :)

Цікаво, частку "i" (як у прізвищі Гауді) я, здається, перший раз зустрічаю. А чим вона від "y" відрізняється? Значення адже одне і теж, напевно?

Почнемо з того, що це не частка. В даному конкретному випадку це навіть і не союз (яким ця буква теж може бути - в каталонською). В іспанському відмінність між "і" латинської та "і" грецької таке: "y" застосовується в якості з'єднувального союзу "і" і для йотізаціі, а "i" - для позначення звуку "і" в словах.
З Каталонська справа йде трохи по-іншому: буква "i" використовується для позначення звуку "і" в словах, а також в якості з'єднувального союзу, і ще іноді в дифтонги - звучить як наше "і короткий" (rei (ісп. Rey) - король). Ігрек для йотізаціі або позначення "і" майже не використовується, хіба що в іноземних словах типу Nova York - Нью-Йорк. Зате у цієї букви є прикольне застосування - вона пом'якшує "n": Catalunya - Каталунья.
Тепер з приводу акценту: в прізвища Gaudí "i" несе акцент, що в даному випадку просто позначає ударность складу. Голосні "a", "o", "e" можуть звучати по-різному в залежності від наявності і типу акценту (гострий (прямий) або важкий (зворотний) - схоже на французький), але от щодо "i" навскидку не скажу. Завтра подивлюся точно, хоча здається, що немає.

Чи то я вас заплутала, то чи сама заплуталася.
Я мала на увазі не те "і", яке в слові Gaudi, а то, що між двома прізвищами.
Gaudi i Cornet, Tarrega y Eixea (до речі, він дійсно Франциско або все-таки Франсіско?). В тому сенсі, що це союз "і" по-каталански т по-іспанськи відповідно.
У франц., Наприклад, de - спочатку привід, але в складі прізвища начебто вважається частинкою. А може це у нас "де" називають часткою, щоб не плутатися ...

Правильно Франсиско. Це я погано перечитав пост перед відправкою. Зараз поправлю.
З приводу "i": такі прізвища теж зустрічаються, і щодо часто. Пояснити, на жаль, не можу - як вони утворюються. Дружину питав - теж навскидку не знає. Здогадки є, але щось не можу зараз їх ясно висловити, так що краще подумаю і пошукаю ще.

жота, гиги (вибачте, не стрималася)
а взагалі, спасибі за таке інтерактивне просвіта

Мило для контактів [email protected]

З Днем народження! Щастя, удачі, благополуччя! А так же можливостей робити те, чого хочеться, що б там не було! :)

Спасибі, Артем! Намагатимусь :)

наголос в іспанських прізвищах

Привіт, не вважайте за працю допомогти вирішити суперечку. Отже, суть спору: Пікассо або Пікассо. У словнику наголосів обидва варіанти вважаються допустимими, Вікіпедія дає Пікассо, експерти порталу Грамота.ру дають лише один варіант Пікассо. Моя колега наполягає, що оскільки вельмишановний Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісіма Тринідад Мартир Патрісіо Руїс і Пікассо родом з Каталонії, то наголос у прізвищі повинно падати на останній склад. Звідси у мене питання, чи слід застосувати в цьому випадку правило: "Якщо слово закінчується на голосну або на" n "," s "- наголос падає на передостанній склад", тобто якщо ми його застосовуємо, то тоді все-таки Пікассо, а не Пікассо.
Який же варіант є кращим?
Завчасно дякую за відповідь

Почнемо з того, що Пікассо родом не з Каталонії, а з Андалусії (про що, до речі, та ж сама Вікіпедія і пише), так що Ваша колега помиляється. Згідно з правилами іспанської мови його прізвище мало звучати (і звучить) з наголосом на передостанній склад. Ви не знайдете жодного іспанця (і взагалі представника іспаномовної країни), що ставить наголос на останній. Чому ж вона звучить всюди як Пікассо? Справа в тому, що він в досить юному віці поїхав до Франції, де і прожив решту свого життя. Французи переінакшили вимова його прізвища на свій манер, а оскільки всесвітній успіх до нього прийшов саме там, весь світ дізнався про художника Пабло Пікассо, а не Пікассо.
Схожа історія, до речі, сталася з письменником Хуліо Кортасаром. За ідеєю наголос явно падає на передостанній склад, тому що прізвище його пишеться як Cortázar. Але він теж як письменник відбувся вже у Франції, тому для всіх він запам'ятався з наголосом в прізвища на останньому складі. І знову, до речі, іспаномовного населення планети вимовляє її фонетично правильно.
Так що і в тому, і в іншому випадку обидва варіанти допустимі, а який саме використовувати - вирішувати Вам.

Поправка. Чи не там наголос поставив в першому абзаці. Повинно бути: "Чому ж вона звучить всюди як Пікассо?"

Re: наголос в іспанських прізвищах

Велике Вам спасибі за допомогу!