У міжнародній практиці пост-радянського простору стався прецедент: російського блогера з українським паспортом Puerrtto, який насміхався над азербайджанцями, білоруси "подарували" Баку
Історія з видачею Азербайджану блогера Олександра Лапшина виглядає повчальною для України через оного нюансу - мандрівного графомана збираються покарати за відвідування території, яка з точки зору ООН вважається окупованою.
Йдеться про Нагірний Карабах, але в цьому випадку нас цікавить теоретичне питання: а чи можна буде так само покарати горе-мандрівників, які порушуючи українські закони, їздять в окупований Крим і ОРДЛО, а потім ще й публічно хваляться тим, як змогли обдурити українських прикордонників?
А ще краще - покарати російських бойовиків, які покинули Донбас і знаходяться, наприклад, в Білорусі - країні, яка власне і заварила всю цю кашу з екстрадицією блогера-мандрівника.
Історія бідного Peurrtto
Мова тут йде навіть не персонально про Лапшине. Він у всій цій історії просто попався під руку суворих розборок, які ведуть між собою Лукашенко і Путін. Власне, саме це обумовлює ту пікантну частину історії, де російський МЗС гнівно вимагає припинити переслідування свого громадянина.
Сам по собі Лапшин - широко відома у вузьких колах особистість. Багато років веде в "Живому журналі", Facebook і інших соцмережах блог під псевдонімом Puerrtto. Мандрівник має ізраїльський, російський, а з 2009 року - ще й український паспорт.
Так-так, не дивлячись на те, що в Україні на законодавчому рівні заборонено подвійне громадянство, Лапшин примудрився зробити собі українське громадянство в ізраїльському консульстві. Процес він детально розписав в своєму блозі.
Блогер-мандрівник скористався допомогою юристів і дірками у вітчизняному законодавстві і отримав паспорта (національний і закордонний) в українському консульстві в Ізраїлі.
Втім, більшість сприймає Лапшина саме як російського блогера - свої сторінки він веде російською мовою і, безумовно, є частиною саме російського інформаційного простору. Втім, з точки зору його лояльності Кремлю він ні те, ні се. По крайней мере, на перший погляд в його повідомленнях немає вихвалянь Путіна або, навпаки, українофобських висловлювань. У соцмережах росіяни його навіть звинувачують в тому, що він вважав Крим українським.
У 2011 і 2012 роках Лапшин відвідав Вірменію і заїхав з її території в Нагорний Карабах. Законодавство Азербайджану вважає це порушенням, і такий вчинок забезпечив Лапшин місце в "чорному списку" персон нон-грата.
Провокація з українським паспортом
Лапшин на цьому не заспокоївся. Тому, власне, такий його стиль - він любить різні провокації типу "обдурити арабських прикордонників, які не пропускають з ізраїльськими штампами" і "обдурити ізраїльське КДБ яка вважає всіх туристів терористами".
Отже він вирішив потрапити в Азербайджан уже перебуваючи в "чорному списку". І зробив це двічі скориставшись українським паспортом, де його ім'я було записано як Олександр, а не Олександр, і система його не розпізнає. Лапшин про все це потім написав у себе в блозі.
Туди ж він додав багато різких і образливих фраз на адресу азербайджанських силовиків і насміхався над претензіями Баку на Нагірний Карабах.
Це, як припускають інші блогери і всілякі експерти стало причиною звинувачень Лапшина в закликах до порушення територіальної цілісності і посяганні на незалежність Азербайджану. Його оголосили в міжнародний розшук по лінії Інтерполу.
Ті повідомлення, до речі, вже вилучені з Facebook і приховані в "ЖЖ". Однак, деякі цитати можна відшукати. Наприклад: "Гучні заяви лідерів Азербайджану, що вони повернуть Карабах силою зброї, нагадали мені риторику арабських держав щодо Ізраїлю: занадто багато пафосу і нульовий результат".
Мінська фіга для Росії
За цей час Лапшин побував у багатьох країнах, зокрема, він в грудні був в Києві та Ризі, але ніде його не чіпали. А ось в Білорусі везіння дало збій - 15 січень Лапшина затримали в готелі, де він ночував. Це на тлі інших конфліктних питань Білорусі та Росії була чергова фіга від Лукашенка для Путіна.
Демонстративний арешт громадянина РФ за запитом іншої країни, ще й демонстративна екстрадиція. Вже 8 лютого Лапшина передали Азербайджану. Зараз мандрівник знаходиться в СІЗО міста Баку.
Його звільнення активно вимагають МЗС Росії і Вірменії. Також кілька жорстких заяв зробило ізраїльське зовнішньополітичне відомство. Українське МЗС влазити в це діло не стане, очевидно, не дивлячись на спосіб, яким Лапшин отримав громадянство. На сторінці Facebook українського посольства в Мінську спочатку навіть стверджували, що Лапшин не є громадянином України.
Правильна чи це тактика - відмовитися від захисту де-юре громадянина України? Непросте питання, який не має однозначної відповіді.
З одного боку, є зобов'язання захищати своїх громадян, інакше ніхто не буде поважати український паспорт. З іншого - вибір між грою на стороні ворожої Росії і її союзника Вірменії або Азербайджану з Білоруссю. До того ж, залишається питання про законність отриманого Лапшиним українського громадянства.
І тут повертаємося до проблеми, з якою почали - чи можна вважати справу Лапшина корисним для України прецедентом? Росія своєю реакцією дає зрозуміти, що для неї це небезпечний прецедент.
Адже тепер її громадян можуть затримати в третій країні (тієї ж Білорусії) за те, що вони незаконно відвідували окуповану територію (Карабах, Абхазію, Крим і т. П) і видати її інший третій країні - скажімо, Україні. Досі Білорусь такого собі не дозволяла.
Журналіст Денис Казанський, який вже ставив таке питання в своєму блозі , Наводить приклад з проросійським бойовиком Мильчакова, який часто буває в Білорусі. Власне, не він один - там періодично бувають і інші "любителі поноворосіті". Напевно, все ж варто скористатися моментом і провентилювати питання їх видачі в чуйні руки українських силовиків.
Правильна чи це тактика - відмовитися від захисту де-юре громадянина України?І тут повертаємося до проблеми, з якою почали - чи можна вважати справу Лапшина корисним для України прецедентом?