Бабченко не перший, кого вбили - інтерв'ю з письменником Андрієм Курковим

Андрій Курков.

Відомий український письменник Андрій Курков стверджує, що історія з "вбивством Бабченко" свідчить про те, що українські спецслужби нарешті працюють на Україну і не контролюються з Москви. Однак це далеко не перший випадок, в Європі подібних "операцій" було від двох до трьох десятків. Про це автор розповів сайту Сегодня.Lifestyle під час "Книжкового Арсеналу-2018", який проходить в Києві з 30 травня по 3 червня.

- Історію з "вбивством" Бабченко можна покласти в основу книги?

- Думаю, хтось про це напише. Швидше за все, в жанрі нон-фікшн. Втім, цю книгу повинен написати професійний журналіст, а якщо вже охочих не буде, то напише письменник.

- Ви зацікавилися цією історією?

- Так, мені дуже цікаво. Хоча ситуація не унікальна. Таких випадків було два або три десятка в Європі. Найвідоміша історія сталася в 1982 році, коли румунський уряд Чаушеску замовило вбивство письменника-дисидента Вергілія Тенасе в Парижі. Тоді він три місяці "був мертвий", перед тим як "воскреснути".

Уряд Чаушеску замовило вбивство письменника-дисидента Вергілія Тенасе в Парижі. Тоді він три місяці "був мертвий"

Просто зараз всі вже забули про цих історіях, але принцип той же. Це нас повертає в часи холодної війни. З іншого боку, тепер бачимо, що українські секретні служби нарешті працюють на Україну і не контролюються з Москви.

- Які зі світових літератур вас цікавлять? Що зараз модно читати?

- Перш за все, стежу за українськими авторами. Цікаво читати сучасну італійську літературу, і я щасливий, що запросив до нас Франческу Меландрі, яка зараз номінована на головну премію в Італії за свій роман ... Звертаю також увагу на англомовні новинки, але це не масова література, а ті книги, які викликають майже фізіологічну реакцію, коли співпереживати герою. Страшно цікавий автор Джеймс Келман, який пише дуже грубим мовою про життя бездомних і наркоманів в Шотландії. Це настільки пронизливі тексти ... Виникає дивний ефект - забуваєш, що мова, якою ти читаєш, наповнений табуйованою лексикою. Але саме через це прочитується любов автора до своїх героїв.

- Ви не згадали про сучасну російську літературу?

- Сучасній не цікавлюся. У мене давно вже пропав інтерес - ще років п'ять-шість тому. Хоча стежу за Володимиром Сорокіним, з яким я дружу дуже давно. Я допомагав йому видати українські переклади книг.

До сучасній російській літературі пропав інтерес

Читаю книги кількох авторів, які не підтримують режим. Це Михайло Шишкін, який живе в Швейцарії, Тетяна Щербина з Москви. Тобто я знаю, хто пише цікаво. Але про новинки дізнаюся, як правило, випадково.

- Куди треба піти під час Книжкового Арсеналу-2018?

- Запрошую всіх на зустріч з Франческою Меландрі. Її книга "Єва спить" дуже актуальна для нас. Зараз якраз все сперечаються про мову, лінгвістиці і т.д. Ми не знаємо Європи, того, якими бувають "мовні конфлікти" і якими вони вже були. Читаємо тексти Лариси Ніцой, що жодна з європейських країн не дозволяє вчителям викладати на мові меншин, і не знаємо про те, що Німеччина дозволила меншості датчан на півночі вчитися до кінця школи датською мовою. Ці діти вступають до університетів Данії, але дуже добре знають німецьку мову. Повертаються і продовжують працювати і жити в Німеччині.

Італійці забороняли німецьку мову

Історія, яка розгортається в романі Франчески Меландрі, це історія південного Тіролю (автономна провінція в Італії, в регіоні Трентіно-Альто-Адідже - ред. Сьогодні). Як ми знаємо, німецькомовна частина австрійських Альп після розпаду Габсбурзької імперії була передана італійцям. І там 30 років йшла Італьянізація, тобто забороняли навчати дітей в школі на німецькій мові, забороняли німецькі видання і навіть розмовляти на німецькій мові. Після цього був "зворотний терор". Підривали пам'ятники і лінії електропередач, вбивали тих італійців, яких привезли туди, щоб змінити демографію. Там були страшні історії, про які Європа забула, але італійці пам'ятають.

Були страшні історії, про які Європа забула

Власне, письменниця Франческа Меландри не з Тіролю, вона родом з південної Італії, тобто не має ніякого сімейного чи іншого інтересу. Коли вона дізналася про цю історію, то почала туди їздити, жити там, дізнаватися, ритися в архівах. І їй вдалося показати головне, як регіональна конфліктна ситуація вплинула на всю історію Італії.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram