- 78-й Свято Півночі.
- Тест-драйви автомобілів Сузукі порталу автосправи:
- Подорожуємо з автосправи на автомобілях Сузукі:
Завершальна частина весняної подорожі в Арктику була насичена подіями: відвідування полярно-альпійського ботанічного саду, Снігової села, схилів гірськолижного комплексу Великий Відвар, і, звичайно, ж ночівля в голку на дитячих ескімоські іграх в Хибинах.
Завершальна частина весняної подорожі в Арктику була насичена подіями: відвідування полярно-альпійського ботанічного саду, Снігової села, схилів гірськолижного комплексу Великий Відвар, і, звичайно ж, ночівля в голку на дитячих ескімоські іграх в Хибинах. Але почнемо по порядку.
Першим на черзі був полярно-альпійський ботанічний сад, розташований в Хибинах, поруч з Притулою у схилів Хібін Кіровському. Це унікальне місце, розміром більше півтора гектара, є насправді інститутом, де крім демонстрації рослин екскурсантам ведеться серйозна дослідницька та наукова робота.
Під сліпучим весняним сонцем почалася наша екскурсія. На жаль, основна маса експонатів під відкритим небом в цю пору року захована глибоко під снігом, якого тут насипало вище голови. Однак саме тут мені вдалося побачити алею тополь! Більшість жителів Кольського переконані, що ці дерева можна перерахувати на всьому півострові на пальцях. А тут - ціла алея! Насправді, нічого дивного - саме акліматизація рослин з інших регіонів для збагачення природи Півночі є одним із головних завдань цього саду-інституту.
Але взимку, звичайно, головний інтерес - оранжерея. Вона недавно була реконструйована, і багато рослин пішли «в зростання». Дивно бачити за Полярним колом величезну монстеру, тропічні гігантські і маленькі квіти і рослини, в той час як сніг вже майже повністю засипав вікна. Навіть секвойя тут є! Якби і хотілося згадати побільше рослин, то все одно і половини не перелічити - колекція складає більше 1000 рослин.
Влітку ж для відвідувачів відкрита екологічна стежка. Дотримуючись вздовж неї, можна побачити зміна бонітету - таким красивим словом називається набір рослин на певній території - з висотою. Тут можна побачити як місцеві рослини, так і «привчені» до Півночі.
Полярно-альпійський ботанічний сад-інститут ім. Н. А. Аврорина КНЦ РАН - найцікавіше місце. Шкода, але в березні вся ця експозиція є просто красиві білі схили, тому наш провідник впевнено веде нас прямо до оранжереї.
Снігова село - особлива пам'ятка Кіровська. Навіть дорослим буде цікаво опинитися у сніговій казці, а дітей - так і зовсім звідси не потягти,
Щороку зі снігу твориться нова композиція: в цьому році Снігова село була присвячена країнам світу. Хоча не всі снігові палати виявилися шедеврами, частина з них була б гідна і іншої долі, крім тієї, що осягає все крижані і сніжні творіння навесні.
Відвідування Снігової села обійдеться дорослому в 400 рублів, дітям від 7-ми до 14-ти років в 200 рублів, а малюки можуть відвідати казковим сніговий місто безкоштовно. Причому в Снігової селі можна не тільки відсвяткувати день народження або весілля, а й переночувати. Правда, задоволення поспати в снігових глибинах обійдеться в 1000 рублів з людини.
Снігова село - справжнє володіння Снігової Королеви. Температура всередині Снігової села не піднімається вище -5 ° С, а щоб оглянути всі знадобиться не менше години. Тому, одягайтеся, будь ласка, тепліше!
За милування красотами навіть якось забулося, що я сюди приїхала не тільки насолоджуватися красою древніх північних гір, а й дивитися, що ж відбувається в рамках святкування 78-го Свята Півночі.
А частина заходів проходила і тут - в гірськолижному комплексі «Великий Відвар», що в 12-ти кілометрах від Кіровська проходили змагання гірськолижників. З переглядом змагань не склалося - пізно я зрозуміла, що тут теж повинна проходити частина спортивних заходів. Але це й не дивно: недалекоглядна політика влади Мурманська, прагнуть відтягнути на себе всю увагу під час «празник Півночі» не тільки знижує інтерес події для туристів в цілому (оскільки «мимо» них проходить цілий ряд цікавих заходів), але і ображає мешканців інших міст і селищ Кольського півострова. І дійсно - повернення Сонця на Північ святкують не тільки в столиці Мурманської області, але про це йдеться набагато менше.
І все ж, що таке «Великий Відвар» або «Бігвуд»? Це самий високогірний курорт не тільки Хибинского масиву, але і Північно-Заходу Росії. Різноманітність трас і сучасна інфраструктура дозволяє отримати задоволення від катання як експертам гірських лиж так і маленьким новачкам. Але при заїзді до стоянки комплексу я відчувала серйозне полегшення від наявності повного приводу в нашому тестовому Suzuki Jimny: дорога для «монопривода» занадто часто представляв собою захоплюючий атракціон - задньопривідні автомобілі залітали туди з розгону, а передньопривідні мучилися зі спуском назад.
СК «Великий Відвар» - одне з найпопулярніших місць у гірськолижників в тому числі і завдяки достатку хорошого снігу і довжині сезону. Так, в цьому році сезон закривався аж 13 травня.
До речі, тут не можна не згадати чудову лижню для любителів і професіоналів бігових лиж в Апатитах. Відмінно укочена, з освітленням, вона надає широке поле для тренувань широкому колу лижників.
Коли я побачила таку лижню, кинулася шукати прокат бігових лиж. Тут мене спіткало розчарування - знайти бігові лижі ні в Апатитах, ні в Кіровську не вдалося. Довелося задовольнитися прогулянкою по краєчку лижні, заздрячи летять назустріч і вдалину лижникам.
Але головна подія мене чекало далі. В кінці березня - початку квітня проходять традиційні «Калааллісут гри» для дітей.
Дорога до заїзду в Хібіни, туди, де взимку жоден джип, навіть серйозно підготовлений, комфортно себе почувати не буде, веде по дивовижній красі дорозі уздовж відрогів древніх північних гір.
«Калааллісут гри» - це зимові туристські пригодницькі змагання для туристів шкільного віку, що мають досвід зимових гірських походів I-II категорій складності. Програма «ескімоські Ігор» включає змагання з техніки гірського туризму, навчально-тренувальні заняття з лавинної підготовці, змагання з аварійно-рятувальних робіт, проходження контрольно-туристського маршруту, а також найголовніше: будівництво голку - снігового житла ескімосів Аляски. Команди повинні побудувати голку на час, а перевіркою якості роботи стає комфортна ночівля будівельників в сніжному «будинку».
В цьому році це були 19-ті за рахунком, і, можливо, останні «Калааллісут гри». Всього один рік після «повноліття», і, можливо, життя «візитної картки Хібін» припиниться.
Скептик подумає, що «скінчився запал» у організаторів. Але на ділі все зовсім не так - і у організаторів заходу, і в учасників бажання хоч відбавляй. На жаль, біда прийшла звідти, звідки не чекали. Точніше, чекали, але вірили і сподівалися на краще.
Занадто рідко історії про «перемогу добра над злом« останнім часом трапляються, так і тут: ЗАТ «Північно-Західна Фосфорна Компанія» (СЗФК) планує побудувати, а якщо бути точніше, всіляко над цим працює - і робота приносить успіх - над тим , щоб побудувати черговий кар'єр в і так переритих уздовж і докір Хибинах. На п'ятачку в 40х30 кілометрів найкрасивіших заполярних гір скоро будуть снувати БелАЗ, перевозячи «дорогоцінну руду» кому-то «в кишеню». А унікальній природі цього унікального місця залишиться лише тулитися по залишкам не займаних людиною куточків. І якщо вже зараз древня саамская оленяча стежка крізь Хібіни - лише далеке, але як і раніше гарне нагадування всім про те, наскільки красива може бути природа Півночі ... Те після завершення будівництва кар'єра «Оленячий струмок» і ці залишки природи закінчать своє існування.
Найсумніше, що вкопані в кар'єр гроші можуть виявитися такими в прямому сенсі слова. Цілком можливо, що «виконавши зобов'язання перед державою», компанія відразу законсервує рудник. І залишиться на понівеченому «тілі» Півночі чергове клеймо, клеймо перебування Людини. Аналогічне - зовсім недалеко. На схилах Ловозерских тундри. Що з «консервації» виходить, можна подивитися на Умбозерской майданчику, де занедбаний рудник, зроблений «за останнім словом інженерного мистецтва» не тільки є сумним нагадуванням про «гримаси дикого капіталізму», а й отруює найчистіше Умбозеро фосфором із затоплених штолень. Та й це далеко - занедбані проммайданчика в Кіровську, спотворюють берега Малого Відвар, вже не перший десяток років залишаються пам'ятниками безвідповідальності людини перед своїм будинком - Землею.
І ось знову, прямо зараз, повторюється стара історія: замість Національного парку люди готові докласти Хібінах чергове тавро людської жадібності і недалекоглядності.
Захистимо Хібіни! - Відважним і вмілим хлопцям доводиться не тільки змагатися в техніці екстремального туризму, а й битися за можливість займатися улюбленою справою. Кар'єру СЗФК - немає. Національному парку - так!
Мені ж треба було прожити дві ночі в голку, щоб не тільки поспостерігати за тим, що відбувається, а й відчути все на своїй «шкурі».
Правда, моя голку була побудована асом справи - Євгеном Благодаревим. Тому наша голку, хоча і привертала увагу, участі в конкурсі не брала.
Будівництво голку - справа нелегка. Лише після життя в сніжному будинку я зрозуміла, навіщо насправді взимку в тундрі потрібна ... пила. Так для будівництва голку! Ну, і інших укриттів. Сучасні «ескімоси» користуються для цих цілей вже і не ручний, а бензопилою, тому споруда снігового табору вже не забирає надто багато часу і не вимагає постійного тренування в швидкості і вмілості випилюванні снігових блоків.
Мені теж довелося взяти участь у благоустрої нашого голку - з третім «мешканцем» снігового будинку ми займалися «цементними» роботами. Як і цегляний будинок, будинок з снігу вимагає закладення швів. Інакше споруда буде не тільки хиткою, але і холодной.Удівітельно, але в сніжному будинку температура повітря не опускалася нижче + 4С навіть в тріскучі морози за 20С.
А поки наше голку знаходить житловий вигляд, Михайло Гарькуша інструктує юних туристів, що робити, якщо мандрівників наздогнала лавина.
На наступний день юним туристам доведеться застосувати отримані навички на практиці: спочатку відшукати потрапив під лавину, а потім благополучно доставити його до місця порятунку. За процесом спостерігає суворе журі - за кожну помилку покладається штрафне коло пробігу. Але це мале покарання. Гори карають і набагато більш досвідчених туристів куди суворіше.
Після спортивних змагань - культурна частина. Зазвичай, це щорічний конкурс не тільки будівельників голку, але і зодчих снігових скульптур. Що тільки не виростає зі снігу - і барліг ведмедя, і бар в стилі вестерн, і космічні кораблі, і снігові вогнища біля стін голку.
Але перемогла в цьому році сова - твір команди снігових зодчих під керівництвом художника Ірини Сітдікова. «Полярна сова на сторожі Хібін!» - це майстерно виконане монументальний твір зі снігу має захищати стародавні гори від навали орди жадібних промисловців, які поспішають покласти черговий грошовий транш на свої рахунки в банках.
Насичені дні «ескімоські ігор» подіями. Але вечір підносить сюрприз. Рожеві Хібіни - то, що я мріяла побачити, постає мені у всій красі. Так, вночі буде за 20 градусів морозу, але у нас тепла і затишна голку, а дивитися на засніжені схили, які фарбуються в ніжні тони, що переходять від блакитного до фіолетового, можна нескінченно. Ще не замерзнуть пальці, ніс та щоки.
Ось і настала пора повертатися до «цивілізації».
Мій Джимни, як вірна собака, чекає мене у початку снегоходной дороги. Хоча і було бажання на неї заїхати, проте досліди попередніх років показали: робити цього не потрібно. Якщо машина провалиться в сніг, то витягнути її звідти можна буде тільки серйозною гусеничної технікою.
Мені довелося виїхати раніше, тому що попереду чекали багато кілометрів зимової траси. Прекрасний Suzuki Jimny там, де закінчується дорога, але на трасі завдовжки в півтори тисячі кілометрів - це не найкомфортніша машина. І дорога буде важкою - доведеться турбуватися про те, щоб легку машину не здув сильний боковий північний вітер, піклуватися, щоб короткобазная машини не зіграла злий жарт зі мною на льоду, а ближче до Москви - струнких рядів фур, потоки бруду і вихори повітря від яких намагатимуться забрати з собою легку маленьку машинку. Тому мені потрібно буде відпочити і виспатися перед поїздкою додому, щоб у всеозброєнні зустріти майбутні труднощі російських федеральних трас. Варто відзначити, що багато хто вже здають свій старий автомобіль в автоломбард , Щоб накопичити грошей на новий Suzuki.
XIX-е «Калааллісут гри» закінчені. Біля стін «Снігової села» вшановують переможців.
Важко повірити, але ці малюки здійснили сходження на перевал Географів. Не всякому дорослому це легко зробити, а вони - впоралися!
Але ось і все. Пора розлучатися з красою весняного Півночі. Упакована машина. Заповітна подушечка, яка створює комфорт під час зупинок не з розрахунку - під рукою. В дорогу.
Біла безмовність ... Десь там у тумані - зачаровують своїм виглядом Хібіни. Прощай, Північ! До нових зустрічей!
Дивна річ - у знаку Полярного кола випала хвилинка без напливу туристів. І сонце десь поруч. Але це лише перепочинок - погода буде мінятися всю дорогу як калейдоскоп.
Ось і пробки на «Ленінградці» .... Аварії, ремонти, та й просто погані ділянки доріг ... Почалися вони сильно заздалегідь запланованих. Але Suzuki Jimny викликає трепетні почуття у водіїв «Справжніх Машин» - важливого «малюка» не тільки не кривдили, але і намагалися пропустити вперед.
Незважаючи на це, останні 450 кілометрів дороги до Москви були важче попередніх 1000 кілометрів - багато разів, стоячи в черговому заторі я думала, що краще було б спробувати регіональні доріжки. І нехай там дороги розбиті - у мене ж Джимни! Але шукати кращої долі вже було безглуздо - гак виявився б занадто великим: я була змушена зіграти в багатогодинну гру «Малюк і Карлсони». І добре, що Карлсони люблять важливих Малюків.
Текст і фотографії Наталі Парамонова
78-й Свято Півночі.
Частина перша: 78-й Свято Півночі. Назустріч зимі на Suzuki Jimny.
Частина друга: Зустріч 78-го Свята Півночі в Ловозеро
Частина третя: Ох, і покатаю Тестуємо Suzuki Jimny на снігу і льоду.
Частина четверта: Уздовж відрогів древніх Хібін на Suzuki Jimny
Автоматична мийка - чи варто довіряти роботу роботам?
Тест-драйви автомобілів Сузукі порталу автосправи:
Suzuki Grand Vitara - динамічний рішення для передмістя
Suzuki SX4 - справжня «столична штучка»
Suzuki Splash - машина, в яку можна закохатися
Сузукі Свіфт - японський Міні Купер?
Подорожуємо з автосправи на автомобілях Сузукі:
Suzuki Splash : Де провести вихідні взимку? - У Дубні!
Suzuki SX4 NAV з вбудованою навігаційною системою Bosch Тест-драйв Suzuki SX4: осіння розвідка Смоленщини
Suzuki Swift: Зимові подорожі - примха чи відмінний відпочинок?