Вірменський кави в спогадах Катерини Строгановой

04 грудня 2014 року, 13:29

3950 |

Забудьте слово чай, тут п'ють виключно кави і гордо називають його «сурч». У вірменських жилах тече кави, повірте мені на слово. Тут існує два види сурча: чорна кава, відомий у всьому світі, як кава по-східному і «НескафЕ» - це будь-який розчинну каву. Іноді, правда, пропонують і «Пилі», саме «Пі», а не «Пе». І не треба дивуватися, якщо на ваше «Один кави, будь ласка», у вас запитають: «Нескафе або вірменський?» Офіціант може не говорити і навіть не розуміти російську мову, але він буде знати такі слова як кава, американо, еспресо, лате , капучино і т.д .. і взагалі, коли справа стосується кави, вас зрозуміють в будь-якому випадку.

Сурч повністю володіє Вірменією. Вранці його заварюють в джазве (турці) на всю сім'ю, причому ця місія випадає на долю того, хто першим прокинувся. Вірмени зустрічаються заради того, щоб випити один з одним кави, а не для того щоб поспілкуватися. Курять з ним, смакують кожен ковток. До речі, кав'ярень Starbucks в Вірменії немає, але в будь-якому супермаркеті ви можете купити кави звідти. Ви прийдете в гості, і в першу чергу вам запропонують сурч, а тільки потім вечеря, але це не означає, що після трапези кави вже не наллють. Куди ви подінетеся, наллють, а потім ввічливо запитають: «Поворожити на кавовій гущі?».

Правда, на вірменському це звучить, як «подивитися чашку». Так що у Вірменії не ворожать, а просто дивляться вашу чашку і при цьому ніколи не пророкують нічого плохого.Я теж п'ю багато чудо-напою, але з тутешніми кавоманами мені не змагатися. Перший час я ікала від кількості сурча в організмі. Мені здавалося, що від надлишку кави навіть шкіра почала темніти. Якщо комусь цікаво (ну так, для довідки) - кавові дерева у Вірменії не ростуть, ну хіба лише у кого-небудь на дачі, та й то з цікавості. Зерна експортуються до Вірменії з різних країн - Індії, Лівії, В'єтнаму, Колумбії, Африки та Венесуели. Але тим не менше існує вірменський кави. І це не сорт зерен, а скоріше знак того, як вміють тут готувати і пити цей напій.

До сьогоднішнього дня я вважала, що стати своєю можливо - достатньо володіти мовою. Але повірте, чашечка правильно звареного чорного кава скаже про вас більше, ніж будь-яке слово. Це така місцева перевірка на вошивість, якщо хочете. Тому для мене це було справою принципу - будь-що-будь навчитися варити справжній вірменський кави. Як каже мій хороший друг Мгер: «У тебе вийде. Ти ж з хорошої сім'ї, і батьки у тебе пристойні ». І не треба сміятися, це дійсно важко для людини, яка навчилася користуватися електричним чайником і кави-машиною раніше, ніж почав говорити. Ось Мгер і вирішив зробити з мене людину. Отже, в чому особливість вірменського кави?

По-перше, в дотриманні пропорцій. Пару ложок меленої чорної кави, звичайно ж, з гіркою. Якщо все п'ють солодку каву, або як його називають місцеві - нормальний, то цукор потрібно додавати відразу. Якщо ж ні, то спочатку варимо порцію для любителів гіркого сурча, а потім вже додаємо цукор. І що тут особливого, правда? Не все так просто, як здається на перший погляд. Справа в тому, що у вірменському кави є одна незамінна річ, родзинка, яка відрізняє його від всіх інших видів кави. Такого немає ніде.

У сурче повинна бути «сер». Що таке «сер»? Це любов. І вона повинна бути неодмінно в кожній чашці, у вигляді тоненької, шиплячої і що приховує в роті пінки. При цьому неважливо, наскільки дорогий і якісний кави ви варите - якщо в чашці немає любові, можете виливати напій, а то скривдите гостя. Але часом зустрічаються досить невибагливі гості, які не відмовляться випити кави і без пінки. Думаю, це ті, хто вже зустрів свою «сер». Я перевела не одну упаковку сурча, записувала всі потрібні пропорції, вже готова була придбати мікроскопічні ваги для цукру. Кожен раз любов або несподівано тікала, або не спадало зовсім ... Поки одного разу, змирившись зі своєю бездарністю, я чисто механічно дістала джазве, руки самі поклали кави, ложка слухняно перемішувала весь вміст, і немов за замовленням, в мій вірменський кава прийшла любов. Чи не поманила і втекла, а залишилася в кожній чашці. Як я верещала, думаю, чув все місто. Природно, тепер я перетворилася в одну з тих, хто насильно вливає в гостей сурч - в сімействі прибуло, так би мовити. Гикавка пройшла, мені перестало здаватися, що темніє шкіра, і щоранку, дивлячись на мій зразковий вірменський кави я посміхаюся спостерігаючи, як в турці з'являється моя «сер».

Посилання - www.teoramag.ru