Неоліберальний Рай для країни Третього світу

Під прикриттям економічних та антикорупційних реформ забувають про демократію і верховенство права

Що ви знаєте про Руанді, про актуальні реформах, що проходять там зараз, і про президента Поле Кагаме? Швидше за все нічого. А дарма! Адже те, що відбувається в Руанді, дуже схоже на те, про що мріють багато українців. Але у всього є зворотна сторона. А у Місяця, наприклад, вона ще й дуже темна. Тому перш, ніж зробити висновки, дочитайте до кінця.

У Руанді зараз йдуть неоліберальні реформи за зразком Сінгапуру, а сам Кагаме всюди говорить, що Лі Куан Ю - його кумир. Держава послідовно всіляко заохочує бізнес, і ось результат: за легкістю реєстрації підприємства Руанда на 37 місці, за легкістю реєстрації власності - на 12-му, а за легкістю отримання кредитів - на другому (!) Місці в світі. У рейтингу Doing Business Руанда стоїть на цілком пристойному 62 місці - відразу за Люксембургом.

Крім економічних змін були порушені і юридичні аспекти.

Зараз в Руанді функціонує система подвійного права - цивільного і загального, але країна поступово переходить на єдину систему загального права.

У 2008 році уряд прийняв ряд важливих законів, які посприяли бізнес-реформам і включили нові правила банкрутства і арбітражу.

У 2009 році був затверджений новий закон про інтелектуальну власність, який підвищив відповідальність компаній і поліпшив доступ акціонерів до інформації і звітів діяльності підприємств.

У 2011 році були реформовані податкова та митна система.

Податок на додану вартість становить 18%, а корпоративний податок встановлений на рівні 30%. Але існує і система знижок для зареєстрованих інвесторів.

Система мит на митниці Руанди зараз влаштована так:

Готова продукція - 25%
Напівфабрикати - 10%
Сировина - 0%

В країні розгорнута нещадна боротьба проти корупціонерів, вкладаються великі гроші в освіту: наприклад, у кожного школяра є персональний комп'ютер або ноутбук. Велика частина населення вільно користується інтернет-банкінгом, впроваджується мережу 4G. По всій Руанді тягнуть оптоволоконні кабелі для швидкісного інтернету, йде будівництво і реконструкція нових доріг, аеропорту, готелів (50% ВВП дає туризм; в країну на горил приїжджають дивитися люди з Європи, Азії та Америки).

За 17 років правління при Кагаме подушний ВВП виріс майже в 4 рази: з 500 до 1900 доларів. Такими темпами Руанда через пару років обжене вже Україна. Руанда ще й феміністський рай. Вона є першою країною в світі по представництву жінок в органах влади. 64% руандійських парламентаріїв - жінки, яким населення більше довіряє.

Некомерційні організації відіграють найважливішу роль в країні, через них розподіляється до 350 млн доларів міжнародної допомоги щорічно - це близько 5% ВВП. Щоб уявити собі масштаб цих коштів, це як якби в Україні через NGO на громадські проекти проходило б 4,66 мільярда доларів щорічно (5% від 93,27 мільярда USD ВВП). 90% керівників НКО в Руанді - жінки. Некомерційні організації там - фактично паралельне держава.

На даний момент більше 80% населення живе в селах. З них 70% працює в натуральному господарстві. Але навіть незважаючи на те, що поріг бідності позаду, велика частина руандійців живе менше ніж на $ 1,25 на день.

А тепер про те, що не дуже люблять згадувати в контексті Руанди і про що не часто пишуть.

Поль Кагаме - угандийский КГБшниками. У 1994-му його війська зупинили геноцид в Руанді (в ході якого за 10 днів загинув майже 1 млн осіб - 10% населення). У 2000 році його обрали президентом. Кагаме спирається на Общеруандійскій патріотичний фронт. На останніх виборах він отримав 93%, в 2016-м рівень довіри до президента становив 96%.

Кагаме, не соромлячись, відправляє в тюрми критиків, тисне будь-яку опозицію, не дозволяє журналістам ніякої критики на свою адресу. На критиків і опозицію створюються кримінальні справи під приводом боротьби з корупцією або під будь-яким іншим приводом. Народ радісно це підтримує, адже їм здається, що такі дії нарешті змінять їхнє життя на краще. За рік в Руанді в середньому вбивають по 10-12 опозиціонерів і пропадають журналісти, решта опозиції або сидить у в'язницях, або емігрувала. Всі кращі місця в політиці і економіці зайняті друзями Кагаме з спецслужб або його бізнес-партнерами.

Загалом, приблизно так виглядає неоліберальний Рай для країни Третього світу, в якій під прикриттям економічних та антикорупційних реформ забувають про демократію і верховенство права. Тому, перш ніж почнете мріяти про зміни з чисто економічними поліпшеннями, то не забудьте додати в свою фантазію ще і дотримання прав і свобод, а так само інші демократичні цінності. Не завадить. Адже хіба мало, хто попаде між шестернями системи. Може і ви.

Борислав Береза

FB