Ата Гарлиев
19 червня президент Гурбангули Бердимухамедов взяв участь у Міжнародній конференції «Вода для сталого розвитку, 2018-2028 роки», яка проходила в Душанбе.
Виступаючи на заході, глава держави зазначив, що «від вирішення питань збереження і раціонального використання водних ресурсів багато в чому залежать хід загальносвітових процесів, перспективи забезпечення тривалого миру, стабільності, розвитку і благополуччя на планеті».
Поки президент Бердимухамедов з високих трибун пропонує різні ініціативи міжнародного співтовариства, у водному господарстві його країни спостерігається маса невирішених проблем.
З ініціативи Туркменбаші на початку 2000-х було вирішено побудувати в Каракумах штучне водосховище «Алтин асир». Для цього, за аналогією з озером Сарикамиш, колекторно-дренажними водами заповнили природну западину Карашор, розташовану приблизно в 200 кілометрах на північ від міста Сердар (колишній Кизил-Арват).
Для наповнення Карашора був проритий колектор, що бере початок в Лебапському велаяте і простягнувся по пісках зі сходу на захід майже на 800 кілометрів. Все колекторно-дренажні води Лебап, Мари і ахала скидаються в нього.
Русло колектора прокладено паралельно руслу каналу «Каракуми», але на 100 кілометрів на північ від. Прокладено воно прямо в піску і без облицювання. Розрахунок був зроблений на те, що з часом відбудеться замулювання русла, що попередить подальше просочування води в пісок. До речі, саме на це розраховували і при будівництві Каракумского каналу в середині минулого століття, проте пізніше фахівці визнали це помилкою. Тоді цей факт залишився без належної уваги, тому що було важливіше якомога швидше завершити будівництво каналу. В результаті просочування води по всій довжині Каракумского каналу призвело до підняття рівня ґрунтових вод, що викликало засолення і деградацію великих площ земель.
При будівництві нового колектора не були враховані метерологіческіе чинники, тобто постійно дмуть в різних напрямках вітру в Каракумах і викликані ними руху гігантських мас піску (барханів). В результаті наносів піску в колектор поступово змінилося його русло. Вода розмила берега і залила величезні площі, утворюючи озера. Через це у багатьох місцях, де проходить колектор, неможливо зрозуміти, де спочатку розташовувалося його русло.
Періодично, дренажна вода, насичена хімічними речовинами і солями з орних полів в колекторі відступає, залишаючи після себе засолену мертву землю. Іригаційні роботи тут уже давно не ведуться. 
Сьогодні неможливо підрахувати, скільки мільйонів кубометрів води не дійшло до кінцевого пункту призначення. Можна тільки здогадуватися про масштаби шкоди, завданої і наноситься по сей день екології пустелі.
Однак рано чи пізно ця проблема дасть про себе знати, так само, як і гине Арал нагадує людям про свою агонії.
На початку червня соляна буря з Аралу на кілька днів накрила щільним туманом значну частину Туркменістану.
На оголеній частині озера з'явилася нова сольова пустеля площею 5,5 мільйона гектарів. Понад 90 днів в році над нею вирують пилові бурі, розносячи на тисячі кілометрів пил і отруйні солі, виявлені на узбережжі Антарктиди, на льодовиках Гренландії, в лісах Норвегії ...
